Сьогодні ми із вами увійшли в дивовижну, таємничу Вифлеємську ніч. Ніч, коли наш Спаситель народжується в людській сім’ї, воплотившись в людське тіло. Христос народжується для того, щоби померти. Померти за всіх людей, померти за кожного із нас. Померти, щоби ми із вами могли жити.

Христос народився глибокої ночі, коли весь світ спав у своєму гріху. Людство, як в ту далеку Вифлеємську ніч, так і сьогодні, байдуже сприймає Різдво. Тільки декілька людей по-справжньому раділи цій найвеличнішій події. І в наш час більша частина земної кулі святкує Різдво. Гляньмо навколо себе, і ми відразу помічаємо оздоблення у вітринах осель, на вулиці гамірно, радісно та святково. Різдво Христа переплітається із різноманітними традиціями. І нам важливо, у цій святковій метушні, не втратити Христа.

Навчімося у ці святкові дні віднайти у наших серцях місце для подяки Новонародженому Христу. Зуміймо, з почуттям особистої відповідальності, проголошувати про народження Спасителя світу. Адже Бог став людиною ціною Свого життя та смерті. Він став людиною, бо любить нас та вірить в нас. Ми ж повинні відповідати на Христову віру та любов, своєю відданістю, своєю любов’ю, своїм довір’ям та допомогою.

Христос рождається! Славімо Його!

Поширити: