Тема Суду є основною темою цілого 25 розділу в Євангелії від Матея, а закінчується цей розділ описом цього Страшного Суду. Хоча часто можна побачити, що про цю розповідь (пор. Мт.25:31-46) говорять, як про притчу. Ця історія носить неілюстративний характер, але бачення майбутнього. Єдиний елемент «притчі» – це порівняння, коли пастух відділяє козлів від овець (пор. Мт. 25:32-33).

«Смиренного молитва крізь хмари пробивається» (Сир. 35:17), саме бідні здатні вповні довіритися Господеві, бо Він «близький до тих, у кого розбите серце; прибитих духом Він спасає» (Пс. 34:19).

Митар несе із собою всю свою слабкість, увесь багаж своїх невдач та розуміє, що тільки у Бозі можна знайти відкуплення. І саме тому ця його слабкість перетворюється у силу, бо єдиною зброєю стає впевненість у Господньому співчутті. Фарисей стоїть у Храмі із переконанням, що він є чесним та праведним, тому він має бути вислуханий. Він не такий «…як інші люди – грабіжники, неправедні, перелюбці» (Лк. 18:11), і навіть не такий, як митар, котрий не наважується поглянути вгору через свій великий сором. Хоч фарисей часто ходив до Храму, двічі на тиждень постив, платив десятину – це все не заважало йому зневажати інших людей.