Однією із основних ідей різдвяної історії є проста, але доволі глибока ідея – прийняття. При цьому всі позитивні герої Різдва не просто приймають радісну звістку, але впускають в своє життя конкретну потребу, беруть на себе відповідальність, захищають та оберігають слабшого. Всі ж негативні герої відмовляються приймати все це і автоматично перетворюються на богоборців.

 «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1:38), – промовляє Марія в смиренні, відкриваючи дорогу Різдву. Вона приймає Божий план, Його святу волю щодо Неї, приймає надприродне зародження нового життя, беручи всю відповідальність, не задумуючись про подальше Своє майбутнє. Тільки після цих слів Архангел Гавриїл зникає. Його місія завершена. Благовіщення прийняте.

  Засмучений, але благородний Йосиф, планує відпустити свою вагітну жінку, не викриваючи її. Проте Ангел вносить свої корективи уві сні: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх». А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог». Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку» (Мт. 1:20-24).

Згодом на них чекають ясла, бо Святе Сімейство не змогло знайти вільного місця в заїзді. Буде і Єгипет, бо в палаці також ніхто не чекає їх і там немає для них місця. Його зайняв Ірод, який не поспішав сходити з п’єдесталу слави та могутності. Він не чекає Немовлятка, він відкидає Його, він вбиває всіх, хто був у віці до двох років. Проте завжди є ті, хто приймає новонароджене Дитятко. Були і мудреці, і пастухи, була Марія, котра «пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці» (Лк. 2:19).

В Різдві збуваються древні пророцтва: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл» (Іс. 7:14); «А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог» (Мт. 1:22-23). Людина приймає Бога, від Котрого відвернулася ще в Едемі. Приймає у вигляді Немовлятка. Бог приймає людське тіло, щоби стати одним із нас, щоби відкупити та прийняти все людство.

Через декілька десятиліть Ісус буде проповідувати не тільки про наближення Царства Небесного, але і про те, що увійти в це Царство неможливо, якщо не прийняти Його як дитя: «Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, – не ввійде до нього» (Мр. 10:15). Ісус також говорить: «Хто прийме одне з таких дитят в моє ім’я, – мене приймає; а хто мене приймає, – не мене приймає, а того, хто послав мене» (Мр. 9:37).

Ось чому уже більше двох тисяч років прийняти Христа означає відгукнутися на потреби свого ближнього. Прийняти Бога в серце, щоби з Ним розпочати преображення знівеченого гріхом світу. І тільки це має сенс. І тільки тоді нас очікує справжнє Різдво…

Ілюстрація: pixabay

Поширити: