Сьогодні ми зустрічаємо найтрагічніший празник Входу Господнього в Єрусалим. Здається, скільки торжества та радості в ньому: Христос вступає в Єрусалим; багаточисельний натовп піднесено вітає Його; вони прагнуть перетворити Його на політичного вождя, очікуючи від Нього тільки перемоги над ворогом; невже в цьому щось є трагічне?

На жаль, є! Тому що вся ця радість, все це торжество, всі ці надії побудовані на нерозумінні місії Сина Божого. Цей самий натовп, котрий сьогодні кричить: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!» (Мт. 21:9), через кілька днів буде кричати: «Розіпни Його», бажаючи смерті Христа.  

Тема Суду є основною темою цілого 25 розділу в Євангелії від Матея, а закінчується цей розділ описом цього Страшного Суду. Хоча часто можна побачити, що про цю розповідь (пор. Мт.25:31-46) говорять, як про притчу. Ця історія носить неілюстративний характер, але бачення майбутнього. Єдиний елемент «притчі» – це порівняння, коли пастух відділяє козлів від овець (пор. Мт. 25:32-33).

Якщо вдомі появляється праведник, то всі решту перетворюються на мучеників.

На початку року медіапростір сколихнула новина про те, що у Запоріжжі священик Московського Патріархату відмовився хоронити дитину, яка трагічно загинула, тому що була хрещена у Київському Патріархаті.

Мене особисто обурює позиція єпископа: відмазати за будь-яку ціну. Проте я хотів писати не про це, бо на цю тему вже було чимало коментарів з різних конфесій, від різних єпископів, священиків, а також і мирян.

Мене обурило інше: сьогодні (17.01.2018), побачив публікацію під промовистою назвою: «Священик УГКЦ відмовився поховати боржника». Тут іде мова про події, які мали місце не кілька днів назад, але кілька років тому, тобто це відбулося 2012 року і священика, який був фігурантом у цій справі єпархіальне управління не відмазувало: священика було покарано. Хоча ситуація там досить неоднозначна.

Дорогі читачі нашого сайту, сьогодні знову над бурхливим життєвим морем, над бурею людських пристрастей, звучить благовіст, який звіщає нам новину про народження Сина Божого.

Сьогодні, як і дві тисячі років тому назад, Господь кличе кожного із нас від смерті до життя, від темряви до світла, від ненависті до любові, від землі до Неба.

Всі ті, хто приймуть цей поклик Христа, отримають невичерпне джерело Божої сили та любові.

Нехай празник Різдва Христового принесе Вам прекрасні миті, незабутні хвилини щастя та благодаті, здійснення всіх світлих помислів, допоможе віднайти свою дорогу до Царства небесного. Прославляймо Бога та любімо один одного!

Ілюстрація із сайту: Рixabay