Хвала_БогуТой, хто намагається знайти відповідь на питання: «Для чого Богу наша хвала», – можуть ще запитати себе: «Для чого Йому наші Богослужіння?».

Якщо бути чесним, то поневолі прийдеш до висновку, що Богові не потрібно, щоби ми були присутніми вранці у неділю в Церкві. Він не буде щасливим від того, що ми сорок чи сорок п’ять хвилин будемо стояти у Церкві та робити вигляд, що уважно слухаємо Літургію.

Наше поклоніння не змінює Бога, та й воно не повинно цього робити. Переважна більшість людей хоче служити Богові. але тільки на посаді радника, підказуючи, що потрібно зробити.
Богослужіння, особливо Євхаристія, задумане як час взаємної віддачі, час взаємного дарування, розкриття один одному своїх бажань.

Протягом тижня ми повільно розтрачуємо своє життя, а в неділю ми збираємося разом, щоби віддати своє життя Богові.

«Твоє від Твоїх, Тобі приносимо за всіх і за все», – виголошує священик на Літургії. Ми таїнственно передаємо самих себе Господу. Ми відмовляємося від власної самодостатності, визнаємо наші слабкості, віддаємо Йому нашу увагу і цілих себе.

У відповідь Господь віддає нам Себе. даруючи нам Своє зцілюючи прощення, Свою мудрість у Слові, Свою присутність у Святих Дарах.

Ніщо не здатне замінити цей шлях довіри себе Богові, передачі свого теперішнього та майбутнього в Його руки. Ця суєта про зовнішні деталі Літургії не змінить внутрішнього поклоніння «…у дусі й правді» (Ів. 4,23).

Можна намагатися приваблювати людей гітарами, хресними ходами, роздачею «гуманітарки», чим завгодно, але ви тоді досить наївні, що всі ці штуки самі по собі приведуть до віри.
Справжнє поклоніння натхненне вірою, а не кружевами та золотом. Саме тоді, коли ізраїльтяни втратили зв’язок із Богом появляється золотий телець.

Поширити: