На початку року медіапростір сколихнула новина про те, що у Запоріжжі священик Московського Патріархату відмовився хоронити дитину, яка трагічно загинула, тому що була хрещена у Київському Патріархаті.

Мене особисто обурює позиція єпископа: відмазати за будь-яку ціну. Проте я хотів писати не про це, бо на цю тему вже було чимало коментарів з різних конфесій, від різних єпископів, священиків, а також і мирян.

Мене обурило інше: сьогодні (17.01.2018), побачив публікацію під промовистою назвою: «Священик УГКЦ відмовився поховати боржника». Тут іде мова про події, які мали місце не кілька днів назад, але кілька років тому, тобто це відбулося 2012 року і священика, який був фігурантом у цій справі єпархіальне управління не відмазувало: священика було покарано. Хоча ситуація там досить неоднозначна.

Останні дні місяця грудня характерні тим, що в супермаркетах спостерігаємо чималі черги. Сам місяць грудень перетворився на місяць знижок. Чим ближче до кінця грудня, то «передріздвяна істерія» набирає все більших обертів. Люди скуповують все: різнокольорову мішуру, пластикові іграшки, кольорові лампочки, щоб блимали, гірлянди, Санта-Клаусів, котрі дряпаються по стінах чи спускаються із вікон. Складається враження, що ми так готуємося до Різдва, що забуваємо про основне: про Самого Ісуса.

В одному селі, а може і місті жив собі хлопчик Акакій. Ріс, ходив у школу, допомагав вдома. Проте сталося щось таке, що він спробував напій, котрий носив поширену назву «вогненна вода». Спробувавши, йому було важко зупинитися. Для чого ж тоді зупинятися, якщо і батько любив вживати цю «вогненну воду» і водив міцну дружбу із «зеленим змієм».

Кілька днів у медійному просторі мусолиться тема про похорон в одному із сіл на Стрийщині де, за словами однієї жінки, священик не хотів похоронити її батька.

У тих всіх публікаціях масмедіа кидається в очі певний непрофесіоналізм наших журналістів, оскільки новина подається однобоко, жінку священика названо дияконом, але як відомо дияконат – це є ступінь священства, а в Католицькій Церкві немає жіночого священства. Так само журналісти не поцікавились точкою зору другої сторони, при тому що Єпархіальне управління Стрийської єпархії із цього поводу зробило заяву.

Як я і думав, в фейсбуці почалась справжня війна, яку спровокувало розпорядження Президента про заборону російських соціальних мереж та сайтів “ВКонтакте”, “Одноклассники”, “Мейл.ру” а також “Яндекс”. Одні верещать: як їм жити без музики ВК, інші: як вони проживуть без Однокласників, там ціле їхнє життя, знаходяться й такі, що пробують так делікатно говорити про свободу слова.