«Усіх поважайте…» (І Петр. 2:17).

В останні декілька десятиліть повага стала цінністю, яка знаходиться на межі зникнення. Ми живемо в «Століття неповаги», де панує сарказм та всім подобається принижувати інших.

Проте Біблія чітко підкреслює, що здорові сім’ї та здорові суспільства – побудовані саме на повазі. Біблія закликає нас поважати своїх батьків, поважати лідерів церков та громадських діячів. Жінки покликані допомагати та поважати своїх чоловіків: «Жінки, коріться своїм чоловікам… Бо колись і святі жінки, які надіялися на Бога, себе приоздоблювали, корившися своїм чоловікам» (І Петр. 3:1;5). І, відповідно, чоловіки мають поважати своїх дружин: «Ви, чоловіки, живіть розумно разом з вашими жінками, як з істотами, що від вас слабші, віддаючи їм належну шану як співспадкоємцям благодаті життя» (І Петр. 3:7). Тут ми бачимо, що Біблія не обходить стороною нікого, закликаючи: «Усіх поважайте…» (І Петр. 2:17).

Новина про те, що Христос повинен покинути учнів, зовсім не була приємною. Учні покладали на Ісуса чималі надії та сподівання, вони мріяли про встановлення царства, а двоє із трьох присутніх на горі, взагалі, тішили себе надією сісти праворуч та ліворуч від Христа. Як же вони можуть змиритися з тим, що Він піде? Престол Давида так манив їхній зір, що вони не могли побачити Його хреста. Його присутність була їхньою радістю та сенсом життя. Втрата Його прирівнювалася до смерті.