Сьогодні ми зустрічаємо найтрагічніший празник Входу Господнього в Єрусалим. Здається, скільки торжества та радості в ньому: Христос вступає в Єрусалим; багаточисельний натовп піднесено вітає Його; вони прагнуть перетворити Його на політичного вождя, очікуючи від Нього тільки перемоги над ворогом; невже в цьому щось є трагічне?

На жаль, є! Тому що вся ця радість, все це торжество, всі ці надії побудовані на нерозумінні місії Сина Божого. Цей самий натовп, котрий сьогодні кричить: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!» (Мт. 21:9), через кілька днів буде кричати: «Розіпни Його», бажаючи смерті Христа.