Останніх два роки ми живемо у такій реальності: зранку людина у військовій формі рапортує скільки за попередню добу було обстрілів наших позицій, скільки вбито чи поранено… На перший погляд просто сухі цифри, але ж за кожною цифрою, на превеликий жаль, стоїть людське життя. За кожною цифрою стоять чиїсь вбиті надії, плач батька-матері, дружини, дітей, чиєсь вбите майбутнє…

Мене трафлєє від того б*****ва, коли вчорашні агітатори “Партії Регіонів” робили все, щоб риги рулили, коли в часі Майдану говорили: не хочуть робити і майданять, а сьогодні стали патріотами, виспівують патріотичних пісень та розпинаються, як вони люблять Україну.

Мене трафлєє від того, що, прикриваючись допомогою АТО, багато хто просто піариться і наживається…

Багато хто питає: доки ми у такому багні будемо жити, а от до тих пір, поки таке серед нас є ми і будемо без держави, будемо жити як жебраки… ми самі себе не поважаємо, то чого мають нас поважати інші.

Даруйте за грубі слова, не втримався, просто все достало….

Кожного разу, коли я відвідую Інтернет-ресурс «Католицький Оглядач» (Далі «КО») я собі говорю: гляну ще сьогодні, може там є щось цікаве, розчаровуюсь і даю собі обіцянку більше туди не заходити, але пройде час і знову все повториться.

От так само і тепер… занесло мене у простори Інтернету на «КО» і не просто занесло, але спокусився клікнути мишкою на посилання відео-блогу «кава із цинамоном», тай тема така була цікава про Оливопомазання… Сказати, що мене чекало розчарування – це нічого не сказати… але все по порядку.

Сьогодні хочеться декілька слів написати про фільм, який нещодавно подивився. Реклама цього фільму не йшла по жодному телеканалу. У кінотеатрах мені теж не доводилося бачити афіші цього фільму, подібне щось відбулось із першою частиною. Напевно, читачу, що ти не здогадався, про який фільм іде мова… це фільм «Бог не помер 2» (God’s Not Dead 2).