«Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним» (Мт. 10,32)

Коли чуєш цей уривок Євангелія, то мимоволі приходять думки про мучеників.

Той, хто намагається знайти відповідь на питання: «Для чого Богу наша хвала», – можуть ще запитати себе: «Для чого Йому наші Богослужіння?».

Якщо бути чесним, то поневолі прийдеш до висновку, що Богові не потрібно, щоби ми були присутніми вранці у неділю в Церкві. Він не буде щасливим від того, що ми сорок чи сорок п’ять хвилин будемо стояти у Церкві та робити вигляд, що уважно слухаємо Літургію.

Читаючи 9 главу Євангелія від Івана, помічаємо, що вона присвячена зціленню сліпонародженого. Саме зцілення описується у двох віршах, а суперечка, яка виникла після цього зцілення зображена у 39 віршах.