Сьогодні ми із вами увійшли в дивовижну, таємничу Вифлеємську ніч. Ніч, коли наш Спаситель народжується в людській сім’ї, воплотившись в людське тіло. Христос народжується для того, щоби померти. Померти за всіх людей, померти за кожного із нас. Померти, щоби ми із вами могли жити.

Христос народився глибокої ночі, коли весь світ спав у своєму гріху. Людство, як в ту далеку Вифлеємську ніч, так і сьогодні, байдуже сприймає Різдво. Тільки декілька людей по-справжньому раділи цій найвеличнішій події. І в наш час більша частина земної кулі святкує Різдво. Гляньмо навколо себе, і ми відразу помічаємо оздоблення у вітринах осель, на вулиці гамірно, радісно та святково. Різдво Христа переплітається із різноманітними традиціями. І нам важливо, у цій святковій метушні, не втратити Христа.

Навчімося у ці святкові дні віднайти у наших серцях місце для подяки Новонародженому Христу. Зуміймо, з почуттям особистої відповідальності, проголошувати про народження Спасителя світу. Адже Бог став людиною ціною Свого життя та смерті. Він став людиною, бо любить нас та вірить в нас. Ми ж повинні відповідати на Христову віру та любов, своєю відданістю, своєю любов’ю, своїм довір’ям та допомогою.

Христос рождається! Славімо Його!

Однією із основних ідей різдвяної історії є проста, але доволі глибока ідея – прийняття. При цьому всі позитивні герої Різдва не просто приймають радісну звістку, але впускають в своє життя конкретну потребу, беруть на себе відповідальність, захищають та оберігають слабшого. Всі ж негативні герої відмовляються приймати все це і автоматично перетворюються на богоборців.

 «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1:38), – промовляє Марія в смиренні, відкриваючи дорогу Різдву. Вона приймає Божий план, Його святу волю щодо Неї, приймає надприродне зародження нового життя, беручи всю відповідальність, не задумуючись про подальше Своє майбутнє. Тільки після цих слів Архангел Гавриїл зникає. Його місія завершена. Благовіщення прийняте.

Дорогі друзі! Вітаємо всіх Вас із Новим Роком!

З Новим роком, з оновленим щастям!

Хай минають гріхи і напасті.

Рік Новий хай дарує прибуток.

Хай вже щезнуть невдачі і смуток.

Хай успішними будуть всі справи,

І хай мирною буде держава.

Також успіхів, сил, довголіття

Не на рік, а на цілі століття!

З Новим 2019 роком

Давайте уявімо собі такі картину: одного разу ви прокинулися від звуків різноманітних тварин. Глянувши у вікно, ви побачили, як вулицею йдуть парами тварини в ковчег. Нам відома ця історія, нам також відомо і те, що тільки ті люди, котрі зайдуть в ковчег зможуть пережити майбутній потоп. А тепер слід задуматися про те, що до цього часу не було і маленького натяку дощу. Сама ж картина побаченого: тварини направляються парами в ковчег чи вона б переконала нас про майбутній потоп?

Я довго ігнорував тему томосу-автокефалії не тому, що ці теми мене не цікавлять, а тому, що: по-перше, це є справа наших братів із УПЦ КП та УАПЦ, по-друге, про це писали всі кому не лінь. І десь воно виходило, пам’ятаєте, як із впровадженням безвізового режиму, нам томос дадуть скоро, томос буде підписано восени, вже у жовтні ми будемо мати томос. Тут, 11 жовтня, стрічка Фейсбук, ніби зірвалась: все, ми маємо томос! Ура!!! Проте, що ж насправді відбулось 11 жовтня 2018 року?